Головне

Марія Стадник: Я не продавалася, мене продали…

11.05.2017 11:59 7137 0
Марія Стадник: Я не продавалася, мене продали…

Уродженка Львова, яка виступає за збірну Азербайджану Марія Стадник у Сербії стала 6-ти кратною чемпіонкою Європи.

Вона виступає у ваговій категорії до 48 кг. Марія на шляху до фіналу здолала усіх суперниць з явною перевагою. А у вирішальній сутичці Стадник достроково перемогла українку Ілону Семків.

Триразова олімпійська призерка, призерка та чемпіонка світу, шестиразова чемпіонка Європи, чемпіонка Європейських ігор Марія Стадник після повернення із Сербії до Львова відповіла на питання Чемпіона.

– Безперечно, задоволена своїм виступом, – каже Марія. – Я знову здобула золото. А це свідчить про те, що ми з тренерами рухаємося у правильному напрямку.

– Це правда, що найбільше запам’ятовується перше золото на турнірі, а наступні перемоги уже не мають такого емоційного тла?

– Так, погоджуюся. Свій перший чемпіонат Європи я дуже добре пам’ятаю. Приїхала із великими квадратними очима, дивилася із переляком на великий зал, публіку. А зараз це усе уже є звичним, знаю усіх своїх суперниць. Тепер для мене чемпіонат Європи неначе чемпіонат області (сміється).

– Спортсмени часто повторюють, що здобути титул легше, ніж його захистити. Судячи із вашого прикладу, це правило не завжди актуальне…

– Загалом, теза є правильною. Але у кожного правила повинні бути винятки.

– У фіналі ви перемогли Ілону Семків із Івано-Франківська.Сутички із землячками вирізняються від інших?

– Відверто кажучи, не люблю боротися із українками. Ілона стала уже третьою українкою, з якою була змушена боротися у фіналі. Мені навіть доводилося боротися із сестрою мого чоловіка, можете уявити з яким настроєм я виходила на цей поєдинок (колишня українська борчиня Яна Стадник, яка нині виступає за Англію під прізвищем Раттіган.

Свого часу Яна переїхала у Великобританію, де вийшла заміж за борця Леона Раттігана. – Чемпіон). Боротися взагалі не хотіла. Але що поробиш, це робота, ми представляємо різні країни і повинні сумлінно виконувати свої обов’язки.

Світлина Хsport

– Мабуть, в сімейному колі без жартів про ваші із Яною сутички не обходиться?

– (Сміється) Та ні, навпаки, ми цю тему намагаємося замовчувати.

– Наскільки престижною в Азербайджані є перемога на чемпіонаті Європи? Раніше після перемоги на крупних змаганнях ви летіли в Баку на різні урочисті заходи, зараз же ви відразу повернулися до Львова?

– Чемпіонат Європи, безперечно, престижний турнір. Але через півтора тижні відбуватимуться Ісламські ігри, цей турнір для Азербайджану більш престижний, ніж чемпіонат Європи. Ігри відбуваються раз в чотири роки, цього разу вони пройдуть в Баку, тому для Азербайджану вони зараз в пріоритеті.

– Чому ж ви поїхали на чемпіонат Європи, а не на Ісламські ігри?

– Я всюди встигну, планую виступити і на Іграх. У мене була пауза у виступах, тому хотіла перевірити себе на чемпіонаті Європи.

– Це правда, що фінансова криза позначилася на фінансуванні спорту в Азербайджані?

– Криза була в усьому світі. В Азербайджані усе, що обіцяла державна влада, виконується. Є нюанси по Федерації, але, думаю, усе вирішиться. А так, безперечно, криза торкнулася усіх країн і Азербайджан не виняток. Національна валюта цієї країни знецінилася. Тому, якщо раніше премія за перемогу на якомусь турнірі, скажімо, була 100 тисяч доларів, то зараз це уже 70 тисяч. Через девальвацію азербайджанського манату винагорода трохи зменшилася. Але нарікати не має причин, оскільки Уряд виконує усі свої обіцянки.

– Азербайджан і далі переманює талановитих спортсменів із інших країн?

– У жіночій боротьбі вони були змушенні переманювати спортсменів, оскільки Азербайджан є мусульманською країною і цей вид спорту у них не був розвинутий. Щоби дати поштовх розвитку боротьби, їм потрібно було привезти хороших борчинь із інших країн. В інших видах спорту також запрошували легіонерів, щоби своїх "підтягнути". А зараз в Азербайджані уже почалася наступна стадія розвитку спорту – обкатка своїх атлетів.

– За Азербайджан ви вступаєте уже 10 років. За цей час часто чули докори на свою адресу?

– Я такі докори чую до цих пір. Знаєте, після Олімпіади-2016 читала інтерв’ю мера Дагестану. Він сказав, що пишається своїми земляками, які у складі команд інших країни здобувають медалі Ігор. Тобто, їм не важливо за яку країна виступає спортсмен, вони ним просто пишаються.

А у нас таких атлетів називають зрадниками. Попри обставини, які змусили мене виступати за Азербайджан, до цих пір мене називають зрадницею.

– Під обставинами ви маєте на увазі те, що тренери збірної робили ставку на Ірину Мерлені, а не на вас?

– Мені часто кажуть, що я продалася. А це не зовсім правильно. Насправді, мене продали. Українська Федерація отримали за мене хороші відступні. Тож, я не продавалася, мене продали. Точної суми уже і не згадаю, а говорити приблизну суму відступних не хочу, щоби мені потім не дорікали цим. Але на той час це були хороші гроші.

– Якби не були ситуації із Іриною Мерлені, ви би не перейшли в Азербайджан?

– Ні, не перейшла би… Мені говорили, що я надто молода і можу ще виступати серед юніорів. Мовляв, твій час ще настане. Я ж була готова до виступів серед дорослих, тому вирішила не чекати того часу, а уже зараз боротися на серйозному рівні. Для цього знадобилося змінити громадянство.

Не забувайте, що спортивна кар’єра може бути короткою, якась травма може змусити припинити виступи. І можна не дочекатися шансу себе показати. Тому, не хотіла чекати, коли завершить кар’єру Ірина Мерлені. Я була молода, амбіційна, сповнена сил та впевненості у собі. Якби я програла Мерлені на змаганнях, це була би зовсім інша ситуація. Але ж мені навіть не дозволяли з нею боротися. Було дуже прикро, тому прийняла рішення переїхати туди, де в мене віритимуть.

– З Іриною Мерлені вітаєтеся?

– Ні… Пересікалися на килимі двічі, але я з нею не вітаюся. Це навіть не пов’язано із моїм переходом. Просто Мерлені … має своєрідний характер. Тому і не вітаюся з нею.

Поєдинок Стадник з Мерлені на Олімпіаді-2012 в Лондоні

– В Азербайджані розпитують про ситуацію в Україні, війну за Донбас?

– У них була схожа ситуація із Карабахом. Звісно, азербайджанці співчувають нам і розуміють суть проблем.

– Що скажете про рівень життя в цій країні?

– Коли я тільки починали виступати за Азербайджан, в Баку було чимало біженців із Карабаху, у місті було дуже багато старих будинків. Столиця країни мала абсолютно не фешенебельний вигляд і я навіть задумувалася куди це я потрапила і що з цього вийде. Але за 10 років Азербайджан дуже змінився. Баку дуже розбудувалося, з’явилися нові райони, відремонтували дороги, взагалі, створили дуже хорошу інфраструктуру. І тепер Баку не до порівняння із Києвом.

Нещодавно знімалася в одному ролику і там познайомилася із оператором. Він сказав, що недавно був у Києві. Його враження від нашої столиці мене вразили. "Київ гарне місто. Неначе потрапив у Радянський союз із сучасними людьми" – сказав оператор. Просто в Баку зараз дуже багато нових будинків, тому для них Київ нагадує Радянський союз.

– Провінційні міста в Азербайджані також розбудовуються?

– Мені не доводиться подорожувати Азербайджаном, тому точно вам не скажу. Звісно, столиця, як і в будь-якій країні, стоїть особняком. Але і інші міста Азербайджану розвиваються. Прогрес в усьому.

– Де вас частіше упізнають: в Азербайджані чи в Україні?

– Безперечно, в Азербайджані. Пригадую, після Ігор-2012 у Лондоні я разом із мамою спізнювалася в Баку на якийсь захід. В центрі міста були затори, тому ми скористалися метро. І моя мама була приємно подивована, що так багато людей мене впізнають.

В Україні ж люди знають Кличка, Шевченка мабуть, ще пам’ятають Яну Кличкову. І все, інших спортсменів не знають. В Азербайджані ж люди більше цікавляться спортом. Якщо на вулиці запитати у перехожих кого ви знаєте у жіночій боротьбі, впевнена, чимало б людей назвали моє ім’я. А ось в Україні, думаю, більшість би просто не знала що відповісти.

– Марічка, останнє питання. На наступній Олімпіаді плануєте виступити?

– Наразі не знаю, побачимо. Ще після Ігор-2008 в Пекіні говорила, що завершую виступи… Зараз не буду загадувати.

Коментарі ()