Седнєв: "Я задоволений сріблом і своєю роботою"
Для Сергія Седнєва срібло у змішаній естафеті було не єдиним приводом для свята. У неділю, 19 грудня, лідер збірної України відзначав своє 27-річчя, зробивши і собі, й українським уболівальникам чудовий подарунок.
- Настрій був несвятковим. Я, як завжди, налаштовувався на гонку. Взагалі мені не подобається виступати у День народження, оскільки не дуже добре все складається на дистанції. Але сьогодні вийшло інакше. Святковий настрій буде вдома, де разом із сім'єю відсвяткуємо. Везу дружині та доньці подарунки. Які? Нехай це для них буде сюрпризом.
- Не злякала вас стрільба Олени Підгрушної на першому вогневому рубежі?
- Я перебував у нашому будиночку, чекаючи свого часу для розминки. Не знав, як вона відстрілялася, як передала естафету. Коли виступаю на останньому етапі, не люблю дивитися, як проходять дистанцію наші спортсмени. Адже це додаткове переживання. А ось фініш Віти бачив, оскільки пішов розминатися.
- Не додало Вам хвилювання те, що Сергій Семенов, який прийняв естафету другим, вивів вас на дистанцію п'ятим?
- Ні, оскільки лідируючі команди йшли поруч один з одним. Сергій дуже добре пробіг, відстрілявши на стійці п'ять з п'яти. До речі, на той момент я якраз перебував у стартовому містечку, але відвернувся, щоб не бачити його стрільбу. Результати мені сказали лікар і масажист. Головне, що Сергій не відпустив росіянина. Та й до першого місця було недалеко.
- Значить, все-таки за розстановкою команд по дистанції слідкуєте?
- Звичайно, адже відразу думаю, як потрібно бігти. Бачив, що рватися у погоню не варто. Я став слідом за Устюговим, дотримуючись разом з ним швидкості лідерів. Після першої стрільби бігти легко, адже ніхто з групи не хотів рватися вперед. Італієць, який йшов попереду, перед спуском пропускав мене, але я відмовився обганяти його. У такій ситуації однак ні від кого не відірвешся, а от гірше зробити собі цілком можливо. Адже попереду - вогневий рубіж.
- Подобаються такі контактні гонки, коли п'ять чоловік йдуть разом, претендуючи на першу позицію?
- Більше до душі, коли між мною та суперниками великі розриви. Тоді йду холоднокровно, нікуди не поспішаючи. На кожній дільниці траси стояли наші тренери та спортсмени, підганяючи мене. Я відпустив шведа, через що не зміг поборотися за перше місце. Ну, нічого. Значить, так треба було. Будемо старатися.
- Чи розраховували наздогнати Мартіна Фуркада, від якого після другої стрільби відставали на десять секунд?
- Коли пішов на фініш, зауважив, що почав його наздоганяти. Думав, що він підпускає до себе, як він це зробив у попередній естафеті у Хохфільцені, а потім обігнав суперників на фінішній прямій. На підйомі обійшов Фуркада. Виявилося, що на той момент я був сильнішим за француза.
- За першу позицію Ви боролися до останнього. Як вважаєте, якби дистанція була довша метри на три, обігнали б на фініші Бергмана?
- Було б ще метрів десять - точно обігнав би. Шанси були. Я задоволений сріблом і своєю роботою. Хоча після фінішу зрозумів свої помилки, проаналізував усе на майбутнє. Сьогодні всі добре попрацювали, за що отримали від тренерів похвалу.