Станіслав Богуш: Психологічна стійкість - один з найважливіших аспектів майстерності
Все і одразу. Саме стільки отримав Станіслав Богуш, коли на початку цього сезону перейшов до київського "Динамо". Одразу став основним голкіпером українського гранда, одразу почав грати у Лізі чемпіонів, майже одразу отримав запрошення до збірної України. Богуш відповідає тією ж монетою. До минулого тижня Станіслав у складі "Динамо", в якому з'являється стабільно, пропускав лише у Лізі чемпіонів (від "Спартака" і "Арсеналу"), а у внутрішньому чемпіонаті і взагалі видав серію з семи матчів без пропущених голів.
- Станіславе, ти не був основним голкіпером у запорізькому "Металурзі", молодіжній збірній України, аж раптом потрапив до "Динамо" і впевнено зайняв позицію "№1". В чому секрет?
- Секрет простий - треба чесно працювати, намагатися рости професійно і чекати. Життя ж така штука, що завжди шанс дасть. Просто ним потрібно скористатися. Я з дитинства мріяв виступати за "Динамо" і таки свого шансу дочекався. Пам'ятаю захоплювався грою цього клубу, уже коли його ворота захищав Шовковський. От тепер ми одноклубники і я завжди можу розраховувати на пораду від Олександра.
- А коли вперше дізнався, що тобою цікавиться "Динамо", ненароком не подумав, що хтось над тобою жартує?
- В принципі, вперше дізнався, що мною цікавиться "Динамо" ще у 2000-у році, коли я виступав у молодіжній команді "Кривбасу". Шодо теперішнього переходу, то спочатку про це ходили чутки, а до них я звик не дослуховуватися. Потім вже все вирішили на рівні керівництва клубів - тому сумніватися у можливості переходу не було причин.
- Але ж могло для тебе все скластися і не так райдужно - два роки тому ти серйозно травмувався...
- Тяжка це тема. Взагалі не хочу згадувати той період. Я ж після травми ноги роки два відновлювався. За цей час, чого приховувати, різні думки в голову лізли. "А раптом не зможу вже грати на високому рівні чи взагалі доведеться завершити з футболом?" і т. п. Добре, що поруч були мої рідні, мама, брати, які завжди мене підтримували. Та й я намагався якнайшвидше повернутися у футбол. Вийшло.
- Складається враження що в тебе дуже міцні нерви. Дебют у Лізі чемпіонів, виступи в одному з провідних клубів країни, а ти завжди спокійно проводиш матчі...
- Ну, дякую, раз таке враження складається. Бути психологічно стійким - це ж один з найважливіших аспектів воротарської майстерності.
- Невже справді зовсім не хвилювався, наприклад, коли вперше виходив на матч Ліги чемпіонів?
- Мандраж був. Але ж це нормально! Деяке хвилювання навпаки корисне - дозволяє тримати себе в тонусі. Головне не перегоріти.
- А є якийсь рецепт від Богуша, як не перегоріти перед важливою грою? Боксери перед поєдинками, наприклад, багато сплять...
- Ну, я не боксер - кожен налаштовується по-своєму. Мені обов'язково багато спати непотрібно. Хоча це за бажанням, захочу - посплю. Тут головне не "накручувати" себе, просто спокійно очікувати гри.
- А скільки ще очок потрібно набрати "Динамо", щоб спокійно очікувати жеребкування наступного етапу Ліги чемпіонів?
- Думаю, очок п'ять. Звісно ж може вистачити і менше, але я максималіст і не хочу, щоб ми від когось залежали.
- Хоч ти і новачок, але, на твою думку, завдяки чому "Динамо" цього сезону так стабільно виступає у Лізі чемпіонів (ось і першу перемогу за останні чотири роки здобуло)?
- Як кажуть більш досвідчені футболісти клубу, багато зробив Юрій Павлович Сьомін. Грамотно підібрав колектив, в команді створився хороший мікроклімат, поставив гру. От і результат з'явився.
- У чемпіонаті України і Лізі чемпіонів "Динамо" демонструє різний футбол...
- Ну, а як може бути по-іншому!? Це ж два різні турніри. У Лізі ми граємо з суперниками приблизно однакового з нами класу. А в чемпіонаті ж доводиться виступати проти команд, які здебільшого обороняються.
- Концентрацію, коли твою команда більшість часу атакує, тобі - голкіперу - зберегти легко?
- Це звісно ж проблема. Треба завжди бути у тонусі, бо на якусь одну атаку кожна команда здатна. Стараюся не розхолоджуватися у таких матчах. Поки, здається, виходить.
- Окремо вивчаєш дій нападників команд-суперників?
- Можливо, це і неправильно, але спеціально цим не займаюся. Звісно, перед грою, коли розбираємо суперника, я уважно слідкую, хто і як виконує стандарти, пробиває пенальті.
- А когось з гравців "Карпат" атакувального спрямування можеш пригадати?
- Не ображайтеся, але лише Ковєля. Та він за вашу команду не виступає. Більше нікого пригадати не можу. Та й проти "Карпат" ще жодного разу не грав.
- І насамкінець. 25-го жовтня (розмова відбулася за два дні до цієї дати - Авт.) тобі виповниться 25 років. Вже вирішив як святкуватимеш?
- Особливо посвяткувати не вийде. В нас щільний ігровий графік. 25 жовтня зустрічаємося з "Таврією". Мінімально звісно ж відзначу. Ось, щоб поздоровити мене, до Києва приїхала моя мама.
fckarpaty.lviv.ua