Після того, як чинний чемпіон України провалив першу частину сезону, а наставник "біло-синіх" Сергій Ребров говорив про необхідність оновлення складу футболістами зі сторони ледь не з перших днів початку кампанії-2016/17, зимовий період вболівальники столичного клубу чекали. Чекали, сподіваючись на підписання якісних виконавців.
Однак позаду фактично більша частина підготовки до повернення у горнило офіційних змагань, а лави найбільш титулованого клубу країни поповнив лише один новачок...
Чемпіон не проходить повз потужний інформаційний привід, і ділиться своїми думками з приводу приїзду до табору киян першого зимового новобранця.
Той факт, що Александар Пантич перейшов у Динамо у статусі вільного агента ще раз говорить про те, що часи, коли в УПЛ не просто приходили справді висококласні футболісти, а якісні гравці купувалися за гроші, канули в Лету. Як відомо, гроші у цьому світі значать не все, але - багато, й футболістів, які на ринку є свпрадлі затребуваними та такими, за яких боротьба між потенційними роботодавцями йде не на жарт, безкоштовно аж ніяк не віддають.
Однак це зовсім не означає, що Пантич є "використаним матеріалом" чи виконавцем, який користь Динамо точно не принесе. У нашому випадку мова скоріше про "особливості поточного моменту", себто про умови, у яких живе сучасний український футбол. У якому й відносно "багаті", перепрошую, трусяться за кожну копійку, й, висловлюючись сучасним футбольним і взагалі економічним лексиконом, "оптимізують витрати".
Щоб зрозуміти, який легінь поповнив ряди Динамо, розглянемо кілька, на нашу думку, найважливіших аспектів, які цей трансфер супроводжували, й означили майбутнє гравця у складі Києва.
 |
| Світлина ФК Динамо |
Хто такий?
Александар Пантич - уродженець сербського міста Аранджеловац і вихованець одного з двох грандів місцевого футболу - белградського клубу Партизан. Втім, за "гробарів" Пантич не провів жодного матчу - його талант тренери "партизанів" не розпізнали.
Зате в іншому столичному клубі, Раді, Пантича "прихистили". Ненадовго - вже за два з половиною роки Александар таки отримав визнання від "великої" сербської команди. Проте вже не Партизана, а його заклятого друга - Црвени Звезди. У складі "червоно-білих" Пантич був настільки переконливим, що менш ніж за рік на нього звернув увагу представник чемпіонату "великої п’ятірки".
Проте іспанський період кар’єри Александара вдалим не назвеш - ні у Вільярреалі, якому до останнього часу належав його контракт, ні у Кордобі й Алавесі, зарекомендувати себе з кращого боку Пантич не зміг, і грав небагато.
Досвід цього виконавця у складі збірної Сербії наразі вимірюється запрошенням у табір головної команди країни колишнього "динамівця" Мілоша Нінковича у березні минулого року, проте поки Пантич жодної хвилини за свою національну команду не зіграв. Однією з причин переходу до Динамо Пантич називав саме бажання мати постійну ігрову практику, що зверне увагу на його виступи й наставників збірної.
Ігрові якості
Перше, що кидається в очі при зверненні до навичок та умінь цього 24-річного хлопця, - вміння зіграти на будь-якій позиції у захисті. Будучи виконавцем з робочою правою ногою, Пантич може "закрити" не тільки "рідний" для себе центральний плацдарм у захисті, а й фланги оборони (втім, у такому випадку на правій бровці Александар себе буде почувати, без сумніву, все ж комфортніше). Подібності, які наштовхують на "спорідненість" із хорватським захисником Києва Домагоєм Відою, на цьому не закінчуються - як і у Віди, зріст Пантича складає 184 сантиметри, і цей хлопець теж непогано почуває себе на "другому поверсі".
Однак, вже на відміну від Домагоя, ходить уперед Пантич нечасто. На його рахунку лише один гол у ворота суперників його команди, що сталося у матчі Црвеної Звезди з Борацем. Втім, сам Александар підкреслював, що в іспанських клубах на нього розраховували винятково як на захисника. То ж нічого не заважає тренерському штабу Динамо Пантича "перекваліфікувати" на свій розсуд.
 |
| Світлина ФК Динамо |
"За" і "проти" трансферу
Перше та головне, що говорить на користь співпраці Пантича та Динамо, крім ігрових якостей футболіста, - це бажання самого гравця виступати у складі нашого гранду. Не треба бути професором у предметі футболу, щоб розуміти, що в Україну легіонери їдуть здебільшого за сонцесяйним доларом (євро, швейцарськими франками...) та можливістю засвітитися у єврокубках. А головне - за першої ліпшої нагоди перейти в західноєвропейський клуб. Це не добре чи погано, це - факт. Фактор фінансовий для Александара стати вирішальним, як ми писали вище, аж ніяк не міг, то ж для Пантича Динамо - це не просто "зупинка", Київ може стати для цього бека другим домом, як для того ж згаданого Віди.
Окрім того, Пантич (знову ж таки - як той же Віда) є втіленням універсального футболіста, що у Динамо подекуди є критично важливим фактором. Врешті, балканці у Києві, у більшості своїй, приживалися...
Разом з тим, у Пантича є щонайменше один серйозний ігровий недолік. Цей хлопець не відзначається схильністю до дисциплінованості. Жовта картка для Александара - "атрибут" такий же звичний, як і неточна передача на партнера по команді (відсоток точних пасів на колег в Пантича лише зрідка "перевалює" за 75%, що для центрального бека показник не вельми високий).
