Джерело - Чемпіон.
"Так! Так! Ми ніколи не поїдемо додому! Ви бачили? Бачили? Неймовірно! Не можу повірити! Це сон. Ніколи не прокидайтеся. Англіє, можете добиратися додому як завгодно! А Ісландія в неділю гратиме проти Франції. Франція – Ісландія! Можете їхати додому. Можете забиратися з Європи! Куди завгодно! Англія – Ісландія 1:2. Такий рахунок матчу в Ніцці! Казка продовжується".
Запальний монолог Ґудмундура Бенедіктссона завірусився в соціальних мережах. Ексгравець збірної Ісландії працював коментатором на матчах Євро-2016 і додав ще більше яскравих фарб у блискучу історію команди, що на дебютному міжнародному турнірі вийшла з групи.
Минуло вісім років, Ісландія має шанс вдруге потрапити на чемпіонат Європи. Головна надія команди у вирішальному матчі з Україною – Альберт Ґудмундссон, що зробив хет-трик проти Ізраїлю. Цього разу Бенедіктссон вже не коментує, але легко уявити, що він відчуватиме протягом гри. Мова не лише про гордість за країну, тут дещо інше. Альберт – син Ґудмундура.
Ізраїлю не пощастило. Ґудмундссон не грав за збірну з минулого літа, пропустив останні шість матчів відбору. Його відсторонили через обвинувачення у сексуальному насильстві. Втім, минулого тижня справу закрили, футболіст був визнаний невинним та повернувся до національної команди. Дуже вчасно – три голи + асист.
Настільки результативно в цьому сезоні 26-річний Альберт зіграв уперше, але ж загалом вже має найкращий показник голів у кар’єрі, якщо брати виступи у вищих дивізіонах. Ще сім років тому, граючи за дубль "ПСВ", ісландець відзначався 18 разів, минулого року мав 11 голів за "Дженоа" в Серії Бі. Зараз генуезці – міцний середняк Серії А, а Ґудмундссон – їхній найкращий бомбардир. Забив 10, серед інших – "Ромі", "Ювентусу", "Болоньї".
Вільний художник і "свій хлопець"
"Він нагадує мені Салаха часів "Роми", – каже одноклубник Ґудмундссона Кевін Стротман. – Той тоді іноді випадав з гри, використовував один з чотирьох-п’яти шансів. Говорили – якщо Мохамед буде більш ефективним, то перейде до "Ліверпуля". Це й сталося. Альберт – неймовірний, він не залишиться в "Дженоа" надовго".
Стротман – чи не єдиний, хто шукає недоліки в грі Ґудмундссона. Стефано Піолі та Вінченцо Італьяно, тренери "Мілана" і "Фіорентини", назвали його головним сюрпризом сезону. Наставник "Дженоа" Альберто Джилардіно теж у захваті – і від результатів команди, що після 29 турів йде 12-ю, і від впливу ісландця, і від того, що його власна ідея спрацювала. Ґудмундссон був вінгером, але в Серії А "Дженоа" перейшла на більш обережну схему з двома нападниками чи навіть нападником і напівнападником. Виявилося, що, не маючи прив’язки до флангу, Альберт здатний проявляти себе ще краще.
"Джилардіно змінив мою роль на полі, тепер маю більше свободи, – розповідав Ґудмундссон в інтерв’ю La Gazzetta dello Sport. – Більше опцій, сам обираю, як мені діяти, а не роблю все за схемою".
Альберт узагалі полюбляє виходити за рамки. Влітку вболівальник "Дженоа" Філліппо Маестріні поділився в інстаграмі історією, через яку йому заздрили всі тіфозі генуезців.
"Коли "Дженоа" святкувала вихід до Серії А, ми з друзями їхали на скутерах за клубним автобусом до площі на набережній. Там футболісти вийшли, я побачив Ґудмундссона, він мав трохи розгублений вигляд.
Підійшов до мене, а я пожартував: "Відвезти тебе додому?"
Відповідь приголомшила: "Маєш шолом?"
Я віз його, ми говорили про життя, про футбол, про те, як по-різному переживали ті самі емоції: він на полі, я – на трибуні. Він запитав, чи можна зробити селфі, виклав у себе в інстаграмі. А потім подарував мені футболку, що зробили спеціально для святкування. Просто неймовірно!"
Забивай, як Бекхем
Бути нестандартним, дивувати – фішка Ґудмундссона.
"Ісландці рідко виходять із зони комфорту. Але я не є типовим ісландцем. Дякую батькам, що дозволили не утримуватися в межах. Я завжди хотів дізнатися, що за ними. Важливо постійно перевіряти себе. До прикладу – в дитинстві я боявся висоти і досі боюся, тож стрибнув із парашутом. Обісрався, але ж стрибнув. Я – професійний футболіст, знаю свої обов’язки: працювати, їсти, відпочивати. Але я завжди шукаю адреналін. Мені потрібні емоції".
За словами Альберта, на полі він намагається обдурити суперника, заплутати захисників, щоб знайти момент, простір, можливість. На його думку, багато гравців надто статичні. Ґудмундссон має свободу, що її дає йому Джилардіно, тож йому можна все.
"Містер окреслює стартову позицію. Я можу починати нападником, можу глибше, можу на фланзі, – розповідав ісландець у шоу DAZN My Skills, де мірявся вміннями з ексгравцем "Фіорентини" та "Інтера" Борхою Валеро. – А далі я маю сам знаходити для себе позицію під час гри. Джилардіно бачить мої сильні якості і дає мені використовувати їх так, як я вважаю за потрібне".
13 результативних дій (10 голів та 3 гольові паси) – дев’ятий показник у Серії А. Лише п’ять футболістів забили більше: Лаутаро Мартінес (23), Душан Влахович (15), Олів’є Жиру (12), Пауло Дибала (12) та Віктор Осімхен (11). Ґудмундссон – найкращий у Серії А за ключовими пасами (67, наприклад, у лідера "Інтера" за цим показником, Феде Дімарко, – 46), другий за створеними моментами для ударів (135), десятий за створеними моментами для голів (10).
"Він гравець із великим чуттям, з великим натхненням, – каже Джилардіно. – Маємо давати йому можливість вільно рухатися попереду. Він має феноменальний контроль над ситуацією в атаці, коли він "горить", то робить різницю проти будь-якого суперника".
"Удар, уміння знайти вільного партнера, дриблінг – ось це мої сильні сторони, – вважає Ґудмундссон. Я обожнюю обігрувати. В дитинстві, незважаючи на погоду, я був на полі шість-сім годин, працюючи над технікою". А ще штрафні – їх бити (а це він вміє, показав з Ізраїлем) Альберт учився, споглядаючи відео Девіда Бекхема, одного з улюблених гравців його батька. А ще прийоми з баскетболу – улюбленим баскетболістом він називає Аллена Айверсона, легенду НБА ("Він – талановитий та винахідливий").
Футболом Ґудмундссон займався з трьох років, баскетболом – з п’яти. Всюди виходило добре, кликали до юніорських збірних з обох видів спорту. В 14 довелося обирати. "Я обрав футбол, тому що був не надто високий, ще й батько сказав, що ногами в мене виходить краще", – розповідав Альберт.
Легендарний родовід
Втім, здається, є ще одна причина. Вся родина Ґудмундссона – футболісти. Прадід, дідусь, тато, мама. "Батьки грали професійно, обидва були в збірній. Звісно, все це вплинуло на мене. Я ріс у роздягальнях, в Ісландії дітям дозволяли перебувати там", – каже він.
Можливо, наразі Ґудмундссон є найвідомішим гравцем Ісландії, але найвідомішим Ґудмундссоном йому не стати.
На честь його прадіда – також Альберта Ґудмундссона – встановлено пам’ятник перед штабквартирою Футбольної асоціації Ісландії в Рейк’явіку. Ґудмундссон – перший професійний футболіст в історії країни.
На початку 40-х прадід Альберт поїхав вчитися до Шотландії, зустрів знайомого тренера з Ісландії, той допоміг йому влаштуватися до "Рейнджерс". За рік Ґудмундссон перевівся до лондонського університету і грав уже в "Арсеналі", на аматорському рівні. Тут йому запропонували професійний контракт, але ісландець не отримав дозвіл на роботу та подався до Франції. І ось гра за "Нансі" вже стала оплачуваною роботою.
"Я був першим гравцем з Ісландії та й взагалі зі Скандинавії, що професійно грав в іншій країні, – згадував Ґудмундссон. – Вже потім їх стало багато: Нордаль, Лідхольм, Ґрен. Всі – неймовірні, сильні, але шлях проклав я". Для видатного тріо Ґре-Но-Лі Альберт відчинив двері і в "Мілан" – за "россонері" він зіграв 14 матчів і забив 2 голи. Закінчив у Франції – в "Расінгу" та "Ніцці".
Після завершення футбольної кар’єри Ґудмундссон почав кар’єру політика. Був головою міської ради Рейк'явіка, міністром фінансів та міністром промисловості Ісландії. Також продовжував працювати у футболі, обіймав посаду президента Футбольної асоціації з 1968-го до 1973-го. Після відходу з політики Альберт повернувся до Франції і був послом Ісландії, з 1983-го по 1989-й.
Син Альберта (і дід молодшого Альберта) – теж легенда. Інґі Бйорн Альбертссон менше за онука грав у збірній (15 матчів, 2 голи), але забив 126 голів у національній першості, виступаючи за "Валюр" і "Гапнарф'ярдар". Рекорд тримався 26 років – у 2013-му Альбертссона обійшов Триґґві Ґудмундссон (не родич).
Нічого дивного, що донька Альбертссона, Крістбйорґ теж стала футболісткою і теж грала за збірну. Щодо батька Альберта Ґудмундура, Бенедіктссона – коментатора, якого ми вже згадували – він був дуже перспективним, у 15 років їздив на перегляд до "Арсенала", "Тоттнема", "Штутгарта", але порвав хрести. Тож більшу частину кар’єри провів у Ісландії, хоча й мав шанс закріпитися в Англії. "Престон", що тоді тренував Девід Моєс, у кінці 90-х, пропонував Бенедіктссону контракт із можливістю поновлення щомісяця, але той відмовився – травми, малий син, потрібна була стабільність.
Син виконав мрію батька. "Я завжди хотів спробувати себе в Серії А, АПЛ чи Ла Лізі. Пропозиція від "Дженоа" була гарна. Мене попросили допомогти не вилетіти (Ґудмундссон прийшов з "АЗ" в січні 2022-го – одразу після звільнення Андрія Шевченка). Не вийшло, але я захотів залишитися, адже почувався частиною колективу, мав відповідальність".
Минуло два роки – пройшовши випробування Серією Б, Альберт стає зіркою в елітному дивізіоні. Попереду – рух лише вгору.
"На початку лютого ми снідали, містер підійшов, обійняв мене – дуже міцно, – розповідав Ґудмундссон. – Я не зрозумів, що сталося, але потім почитав газети. Виявилося, що він так привітав мене – ніби головного новачка зимового трансферного вікна".
Переглянути цей допис в Instagram
Джилардіно був дуже задоволений тим, що ісландець залишився. Ходили чутки про клуби АПЛ, "Наполі", але найбільш конкретною була "Фіорентина". Пропонували 22 мільйони євро – "Дженоа" така сума не вразила. В клубі чекають літа, і вихід Ісландії на Євро має допомогти заробити більше.
Проте… Ісландія на Євро? Дехто проти такого сценарію. Наприклад, його одноклубник Руслан Малиновський.
Юрій Шевченко, для Чемпіона
Фото: з відкритих джерел та з Instagram Альберта Ґудмундссона
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
