Джерело - Чемпіон.
15 років тому В’ячеслав Сенченко став чемпіоном світу WBA (Всесвітня боксерська організація) в напівсередній вазі (до 66,67 кг). Уродженець Кременчука свій головний бій в кар’єрі провів у Донецьку і переміг за очками ще одного українця, на той час чинного чемпіона Юрія Нужненка.
Вже десятий рік Сенченко працює тренером у столиці України. У відвертому інтерв’ю Максиму Розенку ексчемпіон світу, якому сьогодні виповнюється 47, розповів, за який бій заробив найбільший гонорар у своїй професійній кар'єрі, що стало на заваді зустрічі в рингу з Саулем Альваресом та найближчі перспективи свого підопічного Карена Чухаджяна.
Американська мрія
— Пане В'ячеславе, якщо озирнутися на свою професійну боксерську кар’єру, про що шкодуєте?
— Що так і не провів жодного бою в США. Це було моєю мрією. Але від мене мало що залежало. Я ніколи не вів перемовин. Не виставляв жодних умов — з ким буду битися, а з ким ні. Все вирішувала компанія Union Boxing Promotion, яка займалася моєю промоцією. Мене завжди ставили перед фактом. У більшості боїв я навіть не знав, який у мене буде гонорар — до поєдинку промоутери мені про це просто не казали.
— Найбільший гонорар у кар’єрі ви заробили за чемпіонський бій з американцем Полом Малиньяджи, який провели у квітні 2012 року на Донбас-Арені?
— Так. Який був гонорар за бій проти Ріккі Хаттона в Манчестері? Тоді британці як організатори івенту його сплачували. Я знов не бачив контракту. Отримав менше, ніж за бій з Малиньяджи — до 70 тисяч доларів.
— Тоді ви зіпсували легенді боксу повернення в ринг. Якби не зловили Хаттона ударом у печінку в 9-му раунді, навряд чи б світила перемога рішенням суддів в Англії?
— Потрібно віддати належне Ріккі, він непогано проводив бій. Але якби я не переміг нокаутом у 9-му раунді, мав би ще десятий раунд. Готовий був ризикувати, піти ва-банк — у жорсткий розмін. Бачив, що потрібно виривати цей бій. Чи був цей вихід на ринг найпам'ятніший для мене? Мабуть, ні. Так, Хаттон — це легенда боксу. Але перемозі над Юрою Нужненком я радів більше. Два непереможних українці билися за звання чемпіона світу. Пам’ятаю чудову атмосферу переповненого донецького палацу спорту “Дружба”.
— У 2011 році ви могли вийти в ринг проти 20-річного Сауля Альвареса. Шкодуєте, що тоді не домовились за бій із чинною світовою легендою боксу?
— Певною мірою. Тоді перепоною стало питання ваги. Команда Альвареса пропонувала, щоб цей бій влаштували в проміжній категорії до 68 кг. Я ж був чемпіоном у напівсередній вазі. Ганяв небагато. На кону стояв чемпіонський титул. Сауль тоді вже був на слуху, вважався талановитим боксером, проспектом. Швидко набирав популярність. Але знов-таки перемовини вели мої промоутери. Вони мені повідомили, що бою не буде, адже не домовилися по параметрах вагової категорії. В підсумку мексиканець вийшов в ринг проти брата Ріккі Хаттона Метью. Виграв у нього. Але на зважуванні перед поєдинком, здається, не вклався у 68 кг.
Скільки коштує тренування
— Ви переїхали з Донецька до Києва у 2015 році. Чому не поспішали?
— Була надія, що щось зміниться. Чекав повернення української влади в Донецьку. Були сподівання, що буде все, як раніше. З такими ілюзіями прожив майже рік. Потім надія змінилася на розпач. Дивлюся, наші в Донецьк не заходять, відбувається заморожування війни. UBR уже виїхав до Києва. Мені компанія нічого не пропонувала. Спочатку ненадовго поїхав до батьків у Кременчук. І вже наприкінці 2014 року прийняв рішення переїжджати. Переїхав, сам знайшов роботу. Став працювати тренером із боксу.
— Скільки зараз у вас коштує персональне тренування?
— 1300 гривень. Радий, що у мене велике завантаження. Іноді йду на роботу на 7 ранку, а повертаюсь о 8 вечора. Розписаний цілий день. Також у мене зараз 5 хлопців, які займаються професійним боксом. Робота з ними — більше для душі. Вже дев’ятий рік працюю з Кареном Чухаджяном. Він виступає в напівсередній вазі — як і я колись. 17 травня в Гамбурзі у Карена бій за звання офіційного претендента на титул чемпіона світу IBF проти британця Гаррі Скарффа. Торги за право організації бою були проведені ще в лютому, дата поєдинку декілька разів переносилася. Спочатку був кінець березня. Далі квітень, потім початок травня. Зараз контракт на бій підписано, готуємося на 17 травня. Ми вже в тренувальному таборі. Є 2-3 спаринг-партнери. Проблема тільки з нічними тривогами. Карен живе на верхньому поверсі багатоповерхівки, коли нічні тривоги — спускається до підвалу. А зараз нічних тривог багато. Це впливає на тренувальний процес.
— Скільки Чухаджян важить у паузі між боями?
— 75-76 кг. Карен уже звик ганяти вагу. Все робить вчасно, на досвіді, адже вже 9 років у професійному боксі. Зараз він у кроці від чемпіонського бою.
— У найближчі місяці українці проведуть 4 чемпіонських бої. Як думаєте, скільки наших земляків будуть мати чемпіонські титули за підсумками 2024 року?
— Спрогнозувати важко. Але я вірю в наших хлопців. Богачук має всі можливості в перспективі стати повноцінним чемпіоном світу (зараз Сергій — тимчасовий чемпіон WBC - прим. М. Р. ). Ломаченко, якщо набере форму й обійдеться без травм, повинен 12 травня подолати в Австралії Камбососа. Йому не вистачає лише самокритичності — Ломаченко чомусь не визнає власні поразки. Тримаю кулаки за Усика, який подав чудовий приклад, як себе повинна вести справжня зірка спорту під час повномасштабної війни. Сподіваюсь, він розбереться з Тайсоном Ф’юрі у Саудівській Аравії.
— А які шанси в Берінчика та Гвоздика?
— У Дениса непоганий шанс. Наваррете я не вважаю топбійцем, як, наприклад, Хейні. Емануель міцний і потужний, але не топрівня. Тож шанси 50 на 50. Гвоздику буде важко з Бенавідесом. Американець — зірка, зараз на ходу. В Олександра була велика пауза між боями. Після повернення в ринг його опозиція не вражала. Тому в Бенавідеса трохи більше шансів на перемогу. Але бій точно буде цікавий. Окремо скажу про перспективи Арнольда Хегая. Днями він підписав контракт із Top Rank. Арнольда чекає бій за титул офіційного претендента на титул IBF у напівлегкій вазі (до 57,2 кг). Тож він зараз на такій же відстані до чемпіонського титулу, як і Карен.
Максим Розенко, Чемпіон
Чемпіонські бої Усика, Гвоздика, Берінчика й Ломаченка: чого очікувати Україні в 2024 році
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
